Закордонну нафтову імперію «Лукойлу» купує шведський мільярдер: що про нього відомо

Шведський мільярдер Торбйорн Торнквіст, засновник трейдингового дому Gunvor, уклав одну з найбільших угод у своєму житті, домовившись про купівлю всіх закордонних активів «Лукойлу» невдовзі після того, як російський нафтовий гігант потрапив під нові санкції США. Якщо Вашингтон та Лондон схвалять угоду, вона вирішить серйозну проблему для Росії та водночас кардинально розширить енергетичну імперію 71-річного трейдера. Про це повідомляє The Wall Street Journal. Трансформація імперії Gunvor

Угода передбачає, що Gunvor поглине величезну мережу активів «Лукойлу» — від автозаправних станцій у Бронксі (Нью-Йорк) до Сицилії, нафтопереробні заводи по всій Європі та нафтові родовища на Близькому Сході та в Центральній Азії.

Ані «Лукойл», ані Gunvor не розкрили ціну чи структуру угоди. Джерела, що стежать за процесом, припускають, що вартість міжнародного підрозділу «Лукойлу» може становити приблизно $20 мільярдів. Банкіри зазначають, що ключовим питанням є джерело фінансування такої масштабної покупки, оскільки західні банки вкрай обережно ставляться до будь-яких транзакцій, пов'язаних з Росією.

За даними джерел, найбільш імовірною схемою є домовленість, за якою Gunvor буде відкладати частину майбутніх прибутків від цих операцій, а «Лукойл» зможе претендувати на них після закінчення війни.

Представник Gunvor Сет П'єтрас категорично заперечив наявність будь-яких опціонів на зворотний викуп активів «Лукойлом» у майбутньому. «Торбйорн нікому не давав таких гарантій. Такого пункту про зворотний викуп не існує», — заявив він, додавши, що компанія вже подала запити на отримання дозволу на угоду до санкційних органів США та Великої Британії.

Як Gunvor випередив конкурентів

Новина про угоду шокувала енергетичний ринок. Конкуренти Gunvor все ще перебували на стадії оцінки активів «Лукойлу» і намагалися зрозуміти, як вести переговори з компанією, що перебуває під подвійними санкціями США та Великої Британії.

Gunvor зміг діяти швидко, оскільки, за словами П'єтраса, вже вів переговори з «Лукойлом» про купівлю частини активів ще до оголошення про повний продаж.

Зв'язки з Путіним

Угода ризикує відновити пильну увагу до минулого Торнквіста та його зв'язків у Росії. Він заснував Gunvor у 1997 році разом із Геннадієм Тимченком, колишнім радянським чиновником та давнім знайомим Володимира Путіна по Санкт-Петербургу, де майбутній президент працював у мерії.

Дует увійшов у вищу лігу трейдингу приблизно в той час, коли Торнквіст дізнався, що Москва збирається захопити нафтові родовища критика Путіна Михайла Ходорковського. Gunvor швидко організував схеми, щоб нафта продовжувала надходити на світові ринки. Цей крок перетворив нішеву балтійську компанію на одного з найбільших світових трейдерів, який у певний момент обробляв до 30% російського морського нафтового експорту.

Після анексії Криму у 2014 році США запровадили санкції проти Тимченка. Адміністрація Обами заявила, що сам Путін мав інвестиції в Gunvor та доступ до його коштів (що компанія заперечувала). Щоб врятувати бізнес, Торнквіст викупив частку Тимченка, розпродав російські активи та зосередився на нових напрямках, зокрема на американському ринку та СПГ.

Попри диверсифікацію, Торнквіст ніколи повністю не розривав зв'язків з Росією. Gunvor залишався великим експортером нафтопродуктів та зберігав частку у великому терміналі в Санкт-Петербурзі (який, за словами компанії, неможливо було продати).

Чому це важливо

Угода Gunvor та «Лукойлу» — це найбільший приклад того, як західні санкції змінюють структуру глобального нафтового ринку. Вона демонструє, що на місце державних нафтових компаній РФ, які потрапили під санкції, приходять приватні сировинні трейдери, готові брати на себе політичні ризики в обмін на високоприбуткові активи.

Для Торнквіста це шанс перетворити Gunvor з переважно торговельної фірми на інтегровану енергетичну компанію з власними НПЗ та мережами збуту. Водночас ця угода, що вимагає схвалення регуляторів США та Великої Британії, стане тестом для західної санкційної політики: чи дозволять вони компанії зі складним «російським минулим» стати головним бенефіціаром цих санкцій.