Нерухомість Дубая обвалилась на 32%
Ескалація військового конфлікту на Близькому Сході спровокувала безпрецедентний обвал на ринку нерухомості Дубая, який вже втратив третину своєї вартості. Фінансова криза в нафтозалежних країнах Перської затоки через блокування Ормузької протоки неминуче призведе до масового розпродажу американських активів та стрімкого стрибка вартості запозичень у США. Про це повідомляє аналітичний бюлетень Doug Casey's Crisis Investing. Ілюзія «безпечної гавані» та знищення капіталу
Індекс нерухомості Дубая (DFM Real Estate Index), який відстежує ринкову вартість публічних девелоперських компаній емірату і є надійним індикатором настроїв інвесторів, обвалився на 32% з початку конфлікту з Іраном. Це падіння повністю стерло всі здобутки, які ринок накопичив за весь 2025 рік. Свого піку індекс досяг 27 лютого — склавши 16 910 пунктів. Це сталося за день до того, як США та Ізраїль завдали ракетних ударів по Ірану. Наразі цей показник впав до позначки близько 11 516 пунктів. Така динаміка кардинально контрастує з торішніми показниками. У 2025 році обсяг транзакцій на ринку нерухомості емірату досяг історичного максимуму — приблизно 250 мільярдів доларів, при цьому було укладено понад 270 000 угод.
Проте спекулятивний бум різко зупинився через прямі наслідки бойових дій. Внаслідок атак іранських безпілотників та ракет постраждали ключові інфраструктурні об'єкти: готель Fairmont, порт Джебель-Алі та Міжнародний аеропорт Дубая (DXB). Уламки збитих ракет спричинили пожежі в знакових локаціях міста, остаточно зруйнувавши імідж Дубая як безпечного притулку для глобальних інвесторів.
Ланцюгова реакція: від нафтового шоку до розпродажу активів США
Ситуація в Дубаї, який є комерційним двигуном Об'єднаних Арабських Еміратів (тоді як столицею є Абу-Дабі), виступає індикатором ширшої фінансової кризи в усьому регіоні. Країни Перської затоки стикаються з критичним дефіцитом ліквідності через закриття Ормузької протоки. Їхні економіки не є диверсифікованими — вони функціонують виключно завдяки доходам від продажу нафти. Зі зменшенням цих надходжень уряди будуть змушені терміново повертати капітал із-за кордону.
Цей процес становить пряму загрозу для фінансової системи США. Десятиліттями нафтовидобувні країни Затоки реінвестували свої прибутки в американські активи. Станом на кінець 2024 року лише Саудівська Аравія, ОАЕ та Кувейт спільно володіли американськими активами на суму понад 1 трильйон доларів. Примусова ліквідація цих резервів для покриття внутрішніх дефіцитів спровокує масовий розпродаж на фондових ринках, стрибок дохідності казначейських облігацій США та відповідне зростання вартості запозичень.
Інвестор Даг Кейсі описує іранську кризу як «голку, яка зрештою знайшла свою бульбашку», зазначаючи, що ці фундаментальні ринкові вразливості зберігатимуться навіть після того, як новини про війну зникнуть із перших шпальт.