Майже два тижні тому я вже задавав питання щодо розслідування справи Катерини Гандзюк, які турбують мене, моїх адвокатів та всіх небайдужих громадян. Кожен, напевно, зробив свої висновки щодо діяльності органів досудового розслідування - Служби безпеки України. Тепер я пропоную поміркувати над іншими, не менш цікавими фактами. 1. Я вкотре нагадую: Шевченківський районний суд Києва задовольнив скаргу моїх адвокатів та зобов'язав СБУ надати інформацію про результати негласних слідчо-розшукових дій щодо Мангера. Це - ті сам "секретні" матеріали, на яких базується підозра щодо моєї примарної причетності до даної справи. Але СБУ не надало нам нічого. Строк закінчився – а це значить, що ніяких матеріалів таки не існує. Мені та моєму захисту відомі мотиви такої бездіяльності: вказані матеріали не мають нічого спільного з реальним життям та взагалі не можуть використовуватися в якості доказової бази. Адже незрозуміло, коли правоохоронцям дозволили проводити розслідування на основі пліток? А якщо у СБУ є стовідсоткові та беззаперечні докази моєї вини, то чому вони бояться їх показати громадськості, яка так на них чекає? 2. Мій захист - це єдині люди, які оскаржили вирок у відношенні осіб, що вчинили напад на Катерину Гандзюк. Можливо, хтось вважає, що в таких процесуальних діях наявний мій інтерес. Але чому ж прибічники всім нам відомого руху змирилися з таким покаранням для людей, проти яких вони виступають? Притому, що суворим таке покарання назвати не можна. Чому ми не бачимо мітингів, акцій протесту? Невже громадськість задоволена лише тим, що хтось сів у в'язницю, і не важливо, на який термін? Невже саме це кінцевий результат усіх вимог щодо розслідування справи? 3. Дуже дивною є "активізація" роботи СБУ в останні тижні. Так, недавно до Херсона завітав слідчий, який вирішив допитати моїх адвокатів. Вони, звісно погодились, адже нам нема чого приховувати. Через звичну таємницю слідства я не можу розповісти, про що йшла мова. Але цікавий інший факт: раніше нам доводилось їздити до Києва задля не надто приємного спілкування зі слідчими, а тепер вони самі залюбки їдуть до нас. Чому так сталося? Ми впевнені: візит слідчого фактично було "приурочено" до закінчення досудового розслідування. Адже вже до 3 серпня поточного року СБУ має або передати матеріали розслідування до суду, або закрити справу. Так, як доказів моєї причестності до вбивства Катерини Гадзюк не було, немає і не буде, слідчі СБУ «стахановськими» темпами збирають хоча б "щось": вони ж не можуть подати порожні папірці своєму керівництву та слугам Феміди. Бо в їхні байки, які вони гучно називають "доказами", вірять все менше людей... 4. До речі, про докази. У нашій державі від уваги силових структур не застрахований ніхто. На собі це по максимуму відчув мій колега, депутат Херсонської обласної ради Микола Ставицький. Нагадаю, мої адвокати вже розповідали про те, що СБУ допитувало Миколу Ставицького. Силовиків не надто цікавило, що він знає про справу Катерини Гандзюк: від нього фактично вимагали лише твердження про причетність Мангера. Тобто, в найкращих радянських традиціях 1937-го року Миколу Ставицького змушували обмовляти людей, які ні в чому не винні. Та в слідчих нічого не вийшло. А за даним фактом було подано звернення до Державного бюро розслідувань, яке, на жаль, не дало ніяких результатів. Мабуть, в СБУ притримуються принципу "на війні всі засоби доречні". Але хочу зазначити - я з ними не воюю. І я не воюю з громадськістю - я просто відстоюю правду. Повірте: Владислав Мангер, як ніхто, зацікавлений в тому, щоб справжні винуватці були знайдені та покарані. Саме знайдені, а не призначені. P.S. Уже сьогодні стало відомо, що активісти виступили проти Всеукраїнського благодійного дитячого фестивалю "Чорноморські ігри", який стартує у Скадовську 26 липня. Їм, мовляв, не подобається, що співорганізаторами заходу виступають люди, яких вони звинувачують у смерті Катерини Гандзюк. Це їхнє право, якби не одне але... Очільник фестивалю Микола Баграєв разом із керівництвом Херсонщини - обласною радою та обласною державною адміністрацією - відродили захід, рівних якому нема в усій Україні. Ви більше ніде не знайдете дитячий фестиваль, який збирає сотні дітей-учасників, серед яких чимало майбутніх зірок, десятки популярних естрадних виконавців та десятки тисяч поціновувачів популярної музики. І я сміливо можу сказати, що це - наша заслуга. Але якщо хтось думає, що ми робимо це для піару, той дуже помиляється. Я - батько, мої колеги також мають дітей. Тому ми чудово розуміємо ціну дитячої посмішки та готові заради неї на все. І спостерігати за тим, наскільки щиро радіють маленькі виконавці, їхні батьки та фанати - безцінно. Шкода, що активізм в Україні переростає в анархію: так звані «активісти» націлені лише на руйнування всього довкола. Чого вони хотіли добитися своєю заявою про "Чорноморські ігри"? Закриття фестивалю? Їм, дійсно, від цього стане легше? А що ж тоді буде завтра?.. Голова Херсонської обласної ради Владислав МАНГЕР
