Технологія копання траншеї під стрічковий фундамент

Ґрунт під основою стрічкового фундаменту має бути не тільки твердим, а й стійким. Тому що холодний вологий ґрунт розширюється, створює величезну висхідну силу і взимку намагається підняти фундамент. Навесні, коли ґрунт прогріється і крига розтане, фундамент сідає на колишнє місце. У різних місцях фундаменту деформація може бути неоднаковою, у фундаменті можуть з'явитися тріщини.

Фахівці рекомендують займатися риттям фундаменту навесні (при стабільній температурі повітря), влітку чи восени. Вибирати слід дні, що не мають температурних перепадів; виключати сезони частих дощів чи заморозків. До грунтів, що не розширюються, відносяться сухий пісок, щебінь, великий і середній гравій. Глинисті домішки в такому ґрунті можуть становити лише кілька відсотків. До великих, шляхетних ґрунтів відносяться глинисті та суглинні, дуже вологі ґрунти.

На багатих ґрунтах під основу фундаменту слід встановити дренажну подушку. Використовують гравій, щебінь, інколи ж і пісок. Цей дренуючий шар необхідно з'єднати з усією дренажною системою фундаменту. Якщо таких фундаментах немає можливості встановити самодренаж, необхідно знизити рівень грунтових вод іншими способами. Слід підкреслити, що шляхетність визначається не самим ґрунтом, а здатністю ґрунту вбирати воду. Гравій та пісок не утримують вологу, у такий ґрунт вода стікає. Глиняні зерна добре утримують воду. Рясні лінзи води в замерзлій, просоченій глині розширюються, перетворюючись на кригу, створюючи величезну підйомну силу фундаменту.

Основа стрічкового фундаменту завжди встановлюється нижче за глибину промерзання. У дуже холодну зиму пісок та гравій можуть промерзнути на глибину до 120 см, глина – на глибину до 150 см.

Грунт під підошвою під час виливки не повинен бути вологим або холодним. Перед заливкою фундаменту або фундаментної стіни без основи краще укласти кілька шарів гідроізоляції або сформувати підшар товщиною 5-10 см із низькоякісного бетону. Він не дозволить цементному молоку вимиватися і капілярної вологи затікати на його місце пізніше.

Стрічкові фундаменти можуть бути монолітними чи збірними. Монолітні фундаменти утворюють міцний однорідний каркас. Для заливки бетону потрібно спеціальна опалубка, тому монтаж таких фундаментів займає більше часу, ніж збірних. Монолітні фундаменти найміцніші, тому їх можна встановлювати на благородному ґрунті. Цегляний багатоповерховий будинок має бути побудований на монолітному фундаменті. Його перекриття може бути залізобетонним, дах – масивною черепицею. Не завжди раціонально будувати легку, каркасну або дерев'яну будівлю на стрічковому фундаменті, легшу будівлю легше підняти на пухкому ґрунті.

Якщо вибрано монтажні фундаменти, бетонні блоки укладаються згідно з рекомендаціями виробників. Особливу увагу слід приділити підошві, зчепленню блоків, правильному армуванню, герметизації швів та зазорів між блоками.

Вибір монолітного або збірного фундаменту визначається пасатним вітровим навантаженням та властивостями ґрунту. Усі стрічкові фундаменти мають бути добре гідроізольовані. Застосовується кистьова чи рулонна гідроізоляція. Гідроізоляція наноситься на суху поверхню лише зовні.

ПОРЯДОК МОНТАЖУ СТРІЧКОВОГО ФУНДАМЕНТУ

• Ведуться розкопки, риються траншеї. Перекопування ковшем завершують за 10-20 см до проектної висоти основи підошви.
• Траншея заглиблюється вручну до проектної висоти. 
• При необхідності насипається підшар із щебеню, гравію або піску і добре утрамбовується. я
• Укладають блоки підошви або відливають монолітну підошву. 
• Зводять опалубку та литі стіни або зводять блокову стіну. 
• По верху змонтованої стіни відливається залізобетонне кільце.
• У стінах прокладено каналізаційні та водопровідні труби.
• Гідроізоляція та теплоізоляція закріплені
• Фундамент зсередини та зовні засипається водопроникним ґрунтом.