Державних коштів немає, приватні не вгодили: урочище Китаєво втрачає шанс на розвиток, – Кушнірук
Розвиток історичних локацій під час війни в Україні поставлений на паузу. Додаткове навантаження на бюджет через втілення проєктів, що не є критичними чи стратегічними, навряд чи отримало б позитивний відгук у суспільстві. Але є інший шлях не заморожувати розвиток нашого надбання – використати приватний ресурс, під чітким регламентним контролем владних інституцій. Приватно-державне партнерство в цій сфері працює в інших країнах. Але в Україні досвід поки невтішний. Як приклад – розвиток ділянок поблизу археологічної пам’ятки "Китаївське городище і курганний могильник". Виграшна для обох сторін історія отримала жорстку протидію з боку окремих представників громадськості. І, як пише Голова експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру Борис Кушнірук, навіть законність оренди і можливого будівництва, доведена в судах, не змінює ситуацію.
Приватний девелопер KAN Development готовий вкластись у розвиток ділянки поруч з пам’яткою. Саме поруч, а не на ній. Це підтверджує проєкт охоронних зон 2008 року, затверджений Державною службою національної культурної спадщини. Як пише експерт, це може дати поштовх до розвитку місцевості, так як компанія готова виконати вимоги Міністерства культури і науковців та профінансувати створення там або музейної локації, або зони відпочинку. Це залежатиме від режимів використання територій. Але за всі роки незалежності цих режимів не існує. І. хоч зараз девелопер готовий фінансувати археологічні розкопки, що є першим кроком до їхньої розробки, ситуація досі не зсунулась з мертвої точки.
"Саме ґрунтуючись на результатах розкопок науковці могли б надати вже конкретні висновки щодо "наповненості" землі артефактами, а не просто висувати припущення. Далі – справа за Міністерством культури України. На основі висновків науковців воно має затвердити режими використання території, яка межує з пам’яткою. Але попередньо погодившись, нині археологи "копати" відмовляються, навіть отримуючи фінансування робіт. Чому?", - пише представник аналітичного центру.
В ситуації з Китаєвом є й інший особливий аспект – небажання противників проєкту взагалі дізнатись позицію девелопера і те, що він пропонує для розвитку місцевості. Борис Кушнірук згадує інтерв’ю засновника KAN Development Ігоря Ніконова, де той розповідав про відсутність комунікації і запиту від активістів. Попри відкритість компанії, її позиція громадським діячам нецікава.
"Ситуація дивна і додає ще більше сумнівів. Адже активісти, які в більшості є дійсно експертами своєї справи, можуть направити свою фаховість для розвитку місцевості. Долучитись до наглядової ради, контролювати хід археологічних розкопок, якщо так бояться, що науковці щось "пропустять". Це – конструктивний шлях. Але, може, я чогось не знаю, і мотиви в такому ігноруванні дещо глибші і корисливіші", - пише експерт.
Кушнірук говорить, що шлях блокування проєкту не дасть жодного розвитку місцевості. Якщо навіть винести за дужки порушення прав орендаря, який 17 років сплачував за ділянки, то на них просто лишиться все, як є. Самозахоплена земля і захаращеність. Кушнірук наводить приклади, коли схожа громадська активність забирала у історичних локацій можливість отримали новий старт і полишала їх в занепаді. Як-от будівля Терещенків та комплекс "Гостинний двір" на Контрактовій. Кушнірук називає цей підхід "відображенням ментальної "радянщини" в головах".
"Є приватний капітал. Є зацікавленість у розвитку території. Бо KAN Development не приховує – їм самим вигідно, щоби поруч з їхнім проєктом була інформаційно розпіарена, приваблива локація. Який шлях є дійсно перспективним для Китаєва – очевидно. Але, на жаль, медійний тиск з боку громадських активістів вкотре спрямований на збереження ще однієї занедбаної території у Києві", - підсумовує Борис Кушнірук.