плохие новости для ХуТ в Украине
- Ваша позиція інколи йде врозріз із позицією правозахисників.
- Ми поважаємо наших опонентів із Гельсінської правозахисної групи, адвокатської спільноти. Але є позиція держави! Це позиція не тільки Міграційної служби. Нещодавно ми направили запити в органи щодо певних політичних течій: - "Хізб ут-Тахрір", "Партія ісламського відродження Таджикистану"" і так далі. І нам надсилають інформацію про те, що ці рухи можуть створити певні загрози для національної безпеки України. Якщо ми будемо тут концентрувати прихильників цих рухів, то вони тут відкриють свої офіси / створять свої осередки. Наприклад, "Хізб ут-Тахрір". З одного боку, це – світська організація. Але з іншого, вона має досить радикальне крило, яке нав’язує ісламські норми закону, виступає за розбудову ісламської держави, причому не завжди демократичними шляхами. Навіть Європейський суд з прав людини говорить, що цей рух нав’язує в недемократичний спосіб встановлення ісламського ладу. До спроби анексії Криму багато представників цієї партії (як правило громадяни РФ, Узбекистану та Таджикистану, де вона офіційно заборонена) виїжджали на проживання саме туди, і там же був великий осередок цієї партії. Після спроби анексії Криму, вони, а згодом і багато інших членів "Хізб ут-Тахрір" вирішили виїхати на материкову частину України.
Потрібно взяти до уваги такий факт, що діяльність "Хізб ут-Тахрір" також заборонена у таких провідних європейських державах, таких як Федеративна Республіка Німеччина та Королівстві Данія. Також хочу зазначити, що за даними Євростат Німеччина у 2015 року, період початку війни у Сирії, прийняла майже півмільйона заяв про надання міжнародного захисту, а 2016 – 750 тисяч. Для порівняння можу навести такий приклад: за 2 роки Німеччина сумарно прийняла майже понад 1 250 000, а це більше, ніж населення Рівненської області в 1 157 000. З цих причин, у компетентності служб безпеки Німеччини, які заборонили діяльність "Хізб ут-Тахрір", не має залишитись сумнівів.
в свете эттого отсутствие крымских татар (в основном получающих в россии сроки от 10 до 20 как раз за ХуТ - вон, только что Ялтинской группе зачитали приговор - это в которой интеллигентнейший правозащитник совершенно европейского типа Эмир-Усейн Куку) в сентябрьском обмене играет новыми красками: не признает ли сейчас Украина российские приговоры небезосновательными?
При этом не знаю, что там в Дании, а немцы, козлы, запретили Хизбов потому, что те отрицают государство Израиль, чтоб оно провалилось. Собственно, ровно потому же, почему и россия их запретила - по их виртуальной карте Халифата какой-то кусок россии должен им отойти и поэтому - только поэтому! - они как покушающиеся на терр.целостность россии получают срока большие, чем убийцы и насильники.
ну и все эти учащающиеся (а никогда и не прекращавшиеся) истории про экстрадиции кавказцев в россию (вон, говорят, ещё двух выдали) видимо будут продолжать учащаться
Крім цього, після спроби перевороту у Туреччині, на хвилі масових депортацій громадян з пострадянських країн, разом зі звичайними мусульманами, яких у країнах походження могли переслідувати через їхні релігійні погляди, на територію України почали прибувати члени різних заборонених рухів, а також особи, які брали участь у військових діях на території Сирії та Іраку.
Тобто, якщо взяти до уваги те, що до України ці люди побували в Сирії, в Туреччині, в Єгипті, де вивчали і поширювали релігійні вчення, які самовільно трактували, то виникає питання: як глибоко нам треба їх перевірити, щоб з них на свою територію допустити лише тих осіб, які дійсно не будуть нести загрозу національній безпеці України? Що вони будуть тут робити? На які кошти житимуть? Що пропагуватимуть? Що робитимуть тут через 5, 10, 15 років? На ці питання ми відповідаємо спільно із спеціалізованими правоохоронними органами перед прийняттям рішення про надання притулку в Україні. Головне завдання - серед таких людей виокремити та визначити людей, які реально потребують захисту.
Був випадок, коли один громадянин Російської Федерації, який відсидів 15 років в РФ за здійснення терористичного акту, через два дні після звільнення опинився на території України і почав тут створювати осередок для навчання ісламу. При цьому, ніхто з пересічних громадян не ставив собі питання, як і чого може навчати релігії особа, яка не має спеціалізованої освіти, і що може вона внести в голови людей, які не вивчали глибоко до цього основ релігії?
Тому суспільство має знати, кого пускає на свою територію, а правозахисники, представники громадськості мають розуміти, що поряд із правами людини є ще національна безпека власної країни і громадян.
