Сьогодні 126 років від дня народження Голди Меїр. Розповідаємо про життєвий шлях "залізної леді" Ізраїлю та всього Близького Сходу

Цього дня рівно 126 років тому народилася Голда Меїр — єдина жінка, яка обіймала посаду прем’єр-міністра Ізраїлю. Народившись у бідній єврейській сім’ї на київській Бессарабці, вона тричі змінювала прізвище, очолювала три ізраїльські міністерства і привела свою країну до перемоги у Війні Судного дня.

Українські Новини розповідають про життєвий шлях Голди Меїр та найцікавіші факти з життя "залізної леді".

Народження та дитинство Голди Меїр

Голда Меїр народилася 3 травня 1898 року в Києві в бідній єврейській родині в будинку на вулиці Басейній.

Меморіальна дошка на честь Голди Меїр на фасаді будинку в Києві. Фото: goldameir.institute

Батько Голди — Моше-Іцхак Мабович — був теслею, а мати — Блюма Мабович — годувальницею. Ім’я майбутня прем’єр-міністр незалежного Ізраїлю отримала на честь своєї прабабусі.

Загалом у сім’ї Моше-Іцхака та Блюми Мабовичів було восьмеро дітей, проте вижили з них лише троє — Голда, її старша сестра Шейна та молодша — Ципка.

Перша відома фотографія Голди Мабович (близько 1904 року). Фото: wikimedia.org

Попри намагання глави сімейства, батьки Голди та її сестри жили дуже бідно. Пізніше злидні змінилися голодом.

Як згадувала Голда Меїр, її старша сестра Шейна зізналася через багато років, що в дитинстві дорогою в гімназію вона часто непритомніла через недоїдання.

1903 року злидні змусили сім’ю Мабовичів повернутися в Пінськ (місто в сучасній Білорусі), де вони проживали до переїзду в Київ.

Але і там батько Голди не зміг знайти нормальної роботи, через що вирішив вирушити на заробітки до Сполучених Штатів Америки.

Заробивши гроші, він через три роки забрав у США дружину і дочок.

Американський період життя Голди Меїр

Після переїзду сім’я Мабовичів оселилася в місті Мілуокі у штаті Вісконсин. Вони жили в єврейському районі, де Моше-Іцхак відкрив бакалійну крамницю.

У 1912 році Голда Меїр закінчила школу першого ступеня. Дівчина планувала продовжити навчання, через що між нею та її матір’ю нерідко виникали суперечки.

На думку Блюми, Голда мала знайти роботу клерка в центрі міста, а потім вийти заміж за заможного торговця нерухомістю. Голда від ідеї своєї матері рішуче відмовилася.

Її батьки відмовилися фінансувати подальшу освіту доньки, тож Голда таємно залишила дім і поїхала в Денвер, де вже кілька років жила старша сестра Шейна з чоловіком.

У Голди не було грошей на квиток до Денвера. Їй довелося витратити всі свої заощадження, а частину суми позичити в подруг.

1917 року Голда вийшла заміж за Морріса Меєрсона, шлюб з яким залишався чинним до смерті Морріса. Пізніше у них народилися син Менахем (1924 — 2014) і дочка Сара (1926 — 2010).

У книзі американської журналістки Елінор Беркетт "Голда Меїр" так описується весілля Голди та Морріса.

"У Голди не було подружок, шикарної сукні, ніхто не обслуговував їхнє весілля. Відповідно до свого самосприйняття першовідкривачки, вона була одягнена у звичайний сірий крепдешиновий костюм <...> а Блюма подала варену картоплю, оселедець і бісквіт. Але цього разу Голда підкорилася бажанню матері, відмовившись від цивільного розпису заради рабина і хупи", — йдеться в книзі.

Під час життя у США Голда познайомилася з Давидом Бен-Гуріоном та Іцхаком Бен-Цві, вони якось зупинили в будинку її батьків у Мілуокі.

За три десятиліття Бен-Гуріон оголосить Декларацію Незалежності Ізраїлю і стане першим прем’єр-міністром країна, а Бен-Цві стане другим президентом.

У 1915 році Голда приєдналася до молодіжної організації "Поалей Ціон", значна частина учасників якої виступала за створення самостійної єврейської держави в Палестині.

Після цього Голда кілька років збирала гроші, щоб виїхати до Палестини. Намір покинути США став причиною сварок із Моррісом, але зрештою він погодився на цей крок заради дружини.

У 1921 році Голда з сім’єю і своєю старшою сестрою Шейною сіла на пароплав, на якому разом з іншими репатріантами в Палестину.

Подальший шлях

На момент заснування держави Ізраїль Голда була матір’ю двох дітей. З чоловіком вона розійшлася через занурення в громадську роботу. Розлучення при цьому вони так і не оформили.

14 травня 1948 року Голда Меїр стала однією з 38 осіб, які залишили свої підписи в Декларації незалежності Ізраїлю. Разом із Рахель Коен-Каган вони були єдиними жінками-підписантами документа.

Голда Меєрсон під час підписання Декларації незалежності Ізраїлю. Фото: wikimedia.org

"Очі мої наповнилися сльозами, руки тремтіли. Ми домоглися. Ми зробили єврейську державу реальністю, — і я, Голда Мабович-Меєрсон, дожила до цього дня. Що б не сталося, яку б ціну не довелося за це заплатити, ми відтворили Єврейську Батьківщину. Довге вигнання скінчилося", — згадувала вона цей день у своїх мемуарах.

Копія Декларації незалежності Ізраїлю з підписами 38 учасників підписання. Фото: wikimedia.org

Після цього почався бурхливий розвиток політичної кар’єри Голди. У наступні два десятиліття вона обіймала такі посади:

• посол Ізраїлю в СРСР (1948 — 1949);
• міністр праці та соціального захисту (1949 — 1956);
• міністр закордонних справ (1956 — 1966);
• міністр внутрішніх справ (липень — вересень 1970 року).

Але головну посаду у своєму житті Голда обійняла 3 березня 1966 року, коли сіла в крісло прем’єр-міністра Ізраїлю.

За п’ять, які Голда провела на посаді прем’єр-міністра, вона змогла знизити податки для найбіднішої частини населення в країні, де більша частина бюджету йшла на оборону і безпеку.

Її правління також запам’яталося соціальними реформами, до числа яких входили розширення допомоги багатодітним сім’ям, реструктуризація системи освіти та нові будівельні проєкти.

6 жовтня 1973 року коаліція арабських держав із Сирії, Єгипту, Іраку та Йорданії почала війну проти Ізраїлю. Конфлікт тривав 20 днів і увійшов в історію під назвою Війна Судного дня.

Прорахунок ізраїльської розвідки, яка не змогла виявити підготовку арабських країн до нападу, Голда вважала своєю особистою провиною.

І хоч війна завершилася перемогою Ізраїлю, Голда не вважала, що має право продовжувати керувати державою.

Цікаво, що парламент Ізраїлю попросив Голду залишитися в кріслі прем’єр-міністра, що є однією з небагатьох таких подій в історії світової політики.

"Моє рішення остаточне. Будь ласка, не намагайтеся вмовляти, щоб я його змінила, не шукайте аргументів — вони не допоможуть", — сказала Голда в промові, виголошеній 10 квітня 1974 року.

Після відставки продовжувала вести активне публічне життя, отримуючи десятки листів і дзвінків та беручи участь у численних заходах.

Через лімфому в останні місяці життя у Голди відмовила печінка, вона втратила зір. У жовтні 1978 року її госпіталізували в єрусалимську лікарню "Хадасса", де вона померла 8 грудня.

Її поховали на горі Герцля в Єрусалимі.

Могила Голди Меїр на горі Герцля в Єрусалимі. Фото: Авішай Тейхер

Пам’ять про Голду Меїр

Увічнення пам’яті Голди Меїр почалося ще за життя з виходу в США перших біографій "залізної леді".

Станом на 2020 рік, кількість її біографій різними мовами перевищила 50. Багато з них призначені для дітей і підлітків.

У своєму заповіті Голда Меїр просила не називати на її честь вулиці та не ставити їй пам’ятники. Попри це, на її честь названо низку міських об’єктів в Ізраїлі та деяких інших країнах.

Статуя Голди Меїр та Давида Бен-Гуріона в парку Гістадрута в Тель-Авіві. Фото: wikimedia.org

Голда Меїр є героїнею кількох фільмів та фігурує у стрічках, присвячених теракту на Олімпіаді в Мюнхені у 1972 році, ось лише деякі з них:

• 1976 — "21 година в Мюнхені";
• 1982 — "Жінка на ім’я Голда";
• 1986 — "Меч Гедеона";
• 2005 — "Мюнхен";
• 2019 — "Балкон Голди";
• 2022 — "Голда. Судний день".

За рік до смерті Голди Меїр на Бродвеї поставили п’єсу Вільяма Гібсона "Голда", а 2003 року на сцені вийшла моновистава "Балкон Голди", яка утримувала успіх протягом п’ятнадцяти місяців.

Цікаві факти про Голду Меїр

• Свою активну діяльність Голда почала в 10 років, заснувавши шкільний клуб для збору коштів на купівлю нових підручників.
• Після підписання Декларації незалежності Ізраїлю Голда, як і багато інших ізраїльських політичних діячів, вирішили змінити свої прізвища на більш івритські. Так Меєрсон стала Меїр.
• Мала три прізвища — Мабович, Меєрсон та Меїр. Кожне з них пов’язане з одним із періодів життя (Україна та Білорусь, США та Ізраїль).
• У 14 років Голда викладала англійську мову, отримуючи по 10 центів за годину роботи.
• Меморіальну дошку в Києві, присвячену Голді Меїр, встановлено на фасаді будинку, в якому вона та її сім’я ніколи не жили. Дерев’яний будинок, якого зараз не існує, знаходився у внутрішньому дворі.
• Після переїзду зі США до Палестини Голда з чоловіком і дітьми зіткнулися зі злиднями. Щоб мати хоч якісь кошти для існування, Голда брала додому чужу білизну на прання.
• Після утворення Ізраїлю Голда змогла залучити 50 млн доларів від багатих євреїв, які мешкають у США, до порожньої скарбниці новоствореної держави.
• Усе своє життя вона присвятила побудові політичної кар’єри, чим зруйнувала сім’ю. Після смерті чоловіка Голда зізналася, що відчуває свою провину перед ним.
• Через свій характер про Голду Меїр говорили, що вона єдиний чоловік в уряді Ізраїлю.